Про цей діагноз знають не всі, та й звучить він якось несерйозно. Так, якщо у вас розлад і ви постійно бігаєте в туалет, то перш за все спишете все на отруєння. Ось тільки через кілька тижнів, коли симптоми нікуди не підуть, стане ясно, що справа в чомусь іншому. Потрібна консультація гастроентеролога.
Симптоми
Синдром подразненого кишківника – комплекс функціональних розладів системи травлення, які тривають понад три місяці. Дане захворювання зустрічається у 10% населення (переважно у людей працездатного віку). При цьому жінки страждають частіше за чоловіків.
Найбільш поширені симптоми синдрому у дорослих жінок та чоловіків зазвичай виглядають так:
- біль у животі та судоми, які часто зменшуються після спорожнення;
- утворення великої кількості газів;
- поява слизу із прямої кишки;
- запор або діарея;
- відчуття неповного спорожнення після дефекації;
- здуття та розпирання живота, що проходять після відвідування туалету.
Після їжі симптоми часто погіршуються, і загострення може тривати кілька днів, після яких ситуація поступово покращується.
Крім проявів, пов’язаних із шлунково-кишковим трактом, існує низка інших станів, які на перший погляд не мають нічого спільного з кишечником:
- часте сечовипускання;
- головний біль;
- неприємний запах із рота;
- постійна втома;
- біль при статевому акті у жінок;
- нерегулярні менструації.
Фото: Pexels.com
Вплив стресу виникнення СПК
У розвитку синдрому подразненого кишечника важливу роль відіграють певні поведінкові фактори:
- часті перевтоми;
- неврологічні розлади (безсоння, депресія, стрес); постійне переїдання;
- неправильне харчування (зловживання міцним чаєм та кавою, відсутність у раціоні клітковини, – вживання в їжу жирної та гострої їжі);
- недотримання режиму дня;
- надмірні фізичні навантаження.
Діагностика СПК ґрунтується на прояві характерних симптомів та термінах виникнення больового синдрому. При цьому важливо виключити інші патологічні порушення з використанням інструментальних досліджень:
- мікроскопія калових мас та посів мікрофлори (для виключення інфекції);
- аналізи крові:
- загальні дослідження, тести функції печінки, швидкість осідання еритроцитів та серологічні тести на целіакію;
- УЗД черевної порожнини (для виключення конкрементів та інших захворювань жовчних шляхів);
- ендоскопія та біопсія кишечника (виключення виразки шлунка, целіакії, запальних захворювань кишечника та злоякісних пухлин).
Фото: Pexels.com
Терапія при синдромі подразненого кишечника
Якщо у пацієнта є деякі тривожні симптоми (втрата ваги, ректальна кровотеча, блювання), діагностичне обстеження має бути проведене в максимально короткі терміни. Щоб лікування синдрому роздратованого кишечника було ефективним, необхідно виконувати комплекс заходів:
- пройти терапію неврозів (для позбавлення від тривожно-депресивного стану);
- перейти на дієтичне харчування (супи, кисломолочні продукти, нежирні страви);
- включити в раціон рослинну клітковину (листя салату, моркву, буряк, селера, гарбуз, кабачки);
- виключити продукти, що посилюють симптоматику (кава, алкоголь, житній хліб, капусту, редис);
- приймати необхідні препарати, призначені лікарем;
- проводити рефлексотерапію, електросон та нейроседативний масаж.
Важливо! СРК може стати хронічним, тому його лікування полягає у терапії невротичного розладу, що й призвело до його виникнення. Всі інші методи з використанням дієти, ліків та харчових добавок лише видаляють симптоми, але не усувають причину їх виникнення – хронічну тривогу. На жаль, не існує якогось народного засобу, який би допоміг при СРК.
При цьому захворюванні може допомогти нормальна організація життя: режим дня (пробудження і відхід до сну одночасно), достатній відпочинок, дотримання харчових звичок, регулярне, але не надмірне фізичне навантаження.
При СПК також важливо виключити чи мінімізувати фактори, що посилюють симптоми хвороби. І тому можна вести щоденник і записувати реакцію організму на фізичні навантаження, різну їжу, зміну обстановки. Це допоможе дізнатися, що викликає загострення хвороби, щоб уникати цього у майбутньому.
З появою симптомів СПК варто звернутися до гастроентеролога. Варто зазначити, що терапія СПК утруднена через недостатнє вивчення механізму виникнення та розвитку захворювання. Наразі ще не вдалося виробити єдину схему лікування, тому для кожного пацієнта підбирається індивідуальна тактика.